Різдво — це час, коли зірки ніби стають ближчими, а кожне серце наповнюється світлом. В Україні це свято завжди було особливим, навіть у часи, коли атеїзація намагалася стерти його значення. Але душа народу зберігала його через пісні, театралізовані вертепи та традиції, які наповнюють зимові вечори чарівністю й теплом.
Різдво — одне з найважливіших свят у християнській традиції, яке в Україні шанували навіть у часи суворої атеїзації. Звичаї святкування передавалися з покоління в покоління: колядники славили народження Немовля Христа, а по селах ходили з вертепом — театралізованою виставою, що розповідала про життя Пресвятої Богородиці та Різдво Спасителя. Навіть тріскучий зимовий мороз ніби зупинявся, дозволяючи теплу святкових сердець наповнити кожну оселю.
Приготування до м’ясниці
З Різдва Христового розпочиналися зимові м’ясниці — час святкових застіль. Всі страви, які потребували тривалого приготування, готували заздалегідь. Бо цього дня існувала заборона користуватися ножем, сокирою чи іншими подібними знаряддями, аби уникнути травм і неприємностей у господарстві. Навіть хліб ламали руками, а не різали ножем. Народна мудрість застерігала: «Якщо порушиш заборону — ризикуєш накликати біду: у господарстві щось відріжеться, чи доведеться прирізати худобу». У повітрі відчувається очікування свята, а аромати свіжоспеченого хліба, куті та узвару створювали передчуття радості. Підготовка до Різдва була насичена емоціями: кожен член родини мав свою роль, і кожна деталь була важливою.
Різдво та святковий стіл
У день Різдва родина йшла до церкви всією сім’єю, залишаючи вдома лише старшу невістку. Вона топила піч, розігрівала страви, зварені напередодні, та готувала капусняк із м’ясом, капустою та салом, саме він став символом домашнього тепла. Інструкція з приготування капусняку
-
Квашена капуста: Натріть капусту на грубу тертку, залийте перекрученими помідорами, додайте 1 ч. л. солі, гарно перемішайте й залиште на 30 хвилин.
-
М’ясний бульйон: Наріжте м’ясо на шматочки, покладіть у каструлю й залийте водою, щоб тільки покрило. Доведіть до кипіння, проваріть 5 хвилин, потім злийте воду. Промийте м’ясо, залийте знову водою (2 л), доведіть до кипіння й варіть 20 хвилин.
-
Капуста: Додайте до м’яса підготовлену капусту й варіть ще 30 хвилин.
-
Пшоно та картопля: Промийте пшоно й додайте його до капусняку разом із цілими очищеними картоплинами. Варіть ще 30 хвилин. Потім вийміть картоплю й розімніть її в пюре.
-
Засмажка: Розігрійте пательню й розтопіть смалець. Додайте нарізану кубиками цибулю й обсмажте до прозорості. Потім додайте натерту моркву й тушкуйте до м’якості. Окремо змішайте борошно з томатним соком до однорідності й влийте цю суміш у засмажку. Протушкуйте ще 5 хвилин.
-
Фінальні штрихи: Додайте до капусняку пюре, засмажку та сіль за смаком. Перемішайте, доведіть до кипіння й варіть ще 5 хвилин. Наприкінці додайте видавлений часник, дрібно нарізану зелень. Дайте капусняку настоятися 30 хвилин і подавайте до столу.
Час приготування: 180 хвилин
Після богослужіння сім’я і гості збиралися за багатим святковим столом, який вигравав кольорами та запахами. На стіл ставили традиційні страви: кутю, узвар, пироги, а також залишки святвечірніх пісних страв. Згодом подавали м’ясні холодні страви, починаючи з холодцю, а потім переходили до гарячого — печені, ковбас, голубців, вареників з лівером та тушкованої капусти. Особливо чекали ковбаси, яка мала подаватися гарячою, щойно з печі. Дітям розповідали, що ковбаса «ховається» до Різдва, а після обідні «стрибає» через комин у піч. Закінчували обід ритуальним капусняком і вчорашньою кутею, яку нерідко заправляли свіжим молоком. Різдвяний стіл символізував добробут, тому кожна страва була святковою, ситною й вишуканою.
Десерти та традиції гостинності
Для десерту господині готували медівники, маківники, вергуни, печиво-горішки, пиріжки із солодкою начинкою. Увечері частувалися насінням, горіхами, квашеними яблуками й грушами. Горіхи вважалися символом родючості й достатку, тому їх обов’язково подавали на стіл. Після Пилипівського посту до скоромної їжі ставилися обережно, уникаючи переїдання. На Різдво особливо дотримувалися застільного етикету: пили мало, зазвичай одну-дві чарки, дотримуючись черги відповідно до сімейної ієрархії. Горілку та наливки — перцівку, калганівку, кантабас — готували заздалегідь, адже частування гостей було невід’ємною частиною свята. Господиня була справжньою берегинею свята. Її турбота, вправність і вміння пригощати кожного гостя були своєрідним мистецтвом, яке високо цінувалося.
Колядники та віншування
Особливе місце у святкуванні Різдва посідали колядники. Їх зустрічали з пошаною, частували й обдаровували. Веселі пісні, дзвінкі голоси та добрі побажання створювали атмосферу справжнього чуда. Вважалося, що побажання, висловлені у віншуваннях, обов’язково принесуть добробут і щастя в оселю. Кожен колядник, переступаючи поріг, приносив у дім часточку радості, надії та світла. Господиня мала вміти пригостити гостей так, щоб усі залишилися ситими й задоволеними. Про негостинну хазяйку могли сказати: «Вміла наварити, та не вміла припросити». Гостей приймали з радістю, запрошуючи до столу, але без примусу. Добра господиня була не лише вправною куховаркою, а й уважною та привітною господаркою.
Різдво в Україні — це не лише святкове застілля, а й глибока шана до традицій, віра у святість родинного вогнища та добрі побажання для всіх близьких. Ці звичаї передавалися від покоління до покоління, зберігаючи дух єднання, радості та миру. Раніше ми писали, що є традиційнішим символом Різдва – дідух чи ялинка.
Джерело: krivbass.city
