Багато хто помилково вважає, що ненависть є протилежністю любові. Однак це не так. Ненависть, подібно до любові, належить до спектра яскравих емоцій, що міцно пов’язують нас із об’єктом.
Ольга Корбут, психоаналітикиня називає справжню протилежність любові – байдужість. Це стан абсолютної відсутності будь-яких почуттів. Людина, до якої ми байдужі, стає для нас “ніким”: нецікавою, неважливою, непотрібною. Її ніби не існує для нашої психіки. Саме тому люди часом обирають залишатися у стосунках, де їх не люблять, але присутня агресія. “Хоч так, ніж ніяк”, – думають вони.
1. Ненависть – це кохання, яке стало “сердитим” через нехтування
Після розставання або розлучення людина може відчувати злість. Незадоволена потреба в коханні трансформується в ненависть. Вчорашні почуття перетворюються на руйнівну силу, і саме тут стає актуальним твердження “від любові до ненависті один крок”.
2. Ненависть тримає міцніше за кохання
Ненависть свідчить про те, що людина все ще відчуває зв’язок із партнером, будучи нездатною від нього відокремитися. Ми можемо по-справжньому ненавидіти лише тих, чийого кохання прагнемо.
3. Любов і ненависть – це дві сторони однієї медалі
Вони завжди йдуть поруч. Зрілі та глибокі стосунки ґрунтуються на амбівалентності – здатності відчувати полярні почуття до об’єкта симпатії, не руйнуючи себе та іншого. Можна любити й злитися, ревнувати й відчувати ніжність, сумувати й радіти.
Головне – знайти баланс, який буде комфортним для обох.
Якщо ви болісно переживаєте розрив стосунків, не можете впоратися зі своїми емоціями, спробуйте назвати та прожити всі ті почуття, які відчули, коли стали “непотрібними” для партнера або когось із близьких.
Пам’ятайте: байдужість – це не синонім емоційної холодності. Це свідчення про те, що ви звільнилися від руйнівних почуттів і готові до нових, щирих стосунків.
Раніше ми писали: “Червоні прапорці” в дружбі, або які кордони не варто порушувати.
Джерело: krivbass.city